Свинячий грипп

Категория [ Анекдоты, Стихи ]

За віконцем весна розквітала
Небо повнилось першим дощем.
Я стояв і нарізував сало
Величезним кухонним ножем

Ніж ходив у руках методично
І чомусь пригадалось мені
Безневинне таке й симпатичне
Ніжне тіло тієї свині

Пролетіло життя мов хвилина
Добрим словом ніхто не зігрів,
Що ти бачила, бідна скотина,
Лиш корито та засраний хлів.

І тоді, мов обрікши на муки,
Хтось встромив в твоє серце ножа
Ти збагнула, що люди тварюки,
І твоя відлетіла душа.

Ти далеко тепер, моя бджілко,
У своїм, у свинячім раю,
Я ж на кухні сиджу,
П’ю горілку
І тебе потихеньку жую.

Я не злодій, не кат, не злочинець.
В мене друзі, робота, сім’я,
Та який же я, бля, українець
Якщо сала не їстиму я.

890 просмотров
1 Фу Фу Фу2 Так себе3 Зачет4 Хорошо5 Супер (9 голосов, в среднем: 4.56 из 5)
Loading ... Loading ...
Чтобы быть в курсе обновлений, подписавшись на RSS 2.0 feed. Вы можете оставить комментарий, or trackback from your own site.

Добавь свой комментарий